Що відбувається з посівами та врожайністю сої

Через форс-мажорні обставини, пов’язані із соєю у 2025 році, цьогоріч площі під цією культурою можуть скоротитися до рівня 2023 року — приблизно до 1,8 млн га. Водночас усе ще залежить від весни: якщо озимі постраждають від низьких температур, льодової кірки чи інших погодних проблем, частину полів можуть пересіяти ярими культурами, зокрема соєю, пише AgroPortal.

Попри труднощі, соняшник, кукурудза, соя та ріпак залишаються найприбутковішими культурами в Україні — їхня рентабельність може перевищувати 40–50%. Для аграріїв важлива не лише ціна, а й можливість швидко продати врожай. У цьому плані соя вигідна, адже має два стабільні канали збуту — переробку та експорт, тому інтерес до її вирощування зберігається.

Менеджер із розвитку агротехнологій Центрального регіону компанії LNZ Group Сергій Іванюк пояснює, що сезон видався непростим через погодні умови. Перша половина вегетації проходила за знижених температур, тому розвиток рослин затримався приблизно на 14–16 днів. Це призвело до втрати частини енергії росту та зниження потенційної врожайності.

Крім того, у нижніх ярусах рослин (у зоні 1–3 міжвузлів трійчастого листка) формувалося менше плодоелементів, особливо у середньостиглих і середньопізніх сортів. Пізніше погода покращилася, і формування бобів активніше відбувалося вже у середніх та верхніх ярусах рослин. Найкращі умови для цього були в північно-західних областях. Під час дозрівання культури почалися затяжні дощі, що затримало збирання врожаю.

За останні десять років через кліматичні зміни соєвий пояс країни змістився приблизно на 220 км на північ. Тобто регіони, які раніше були стабільними для вирощування сої, поступово стають більш ризикованими.

Соя й надалі залишається важливою культурою для українських аграріїв, але погодні ризики та зміни клімату дедалі більше впливають на рішення щодо площ її посіву. Багато чого цього року вирішить саме весняна ситуація в полях.